Починаю Обрис: маршрут, що малює контур країни вашими кроками

GPS-арт — малюнок, який лишається на карті після пробіжки, — зазвичай починається так: людина дві години тягає точки в редакторі маршрутів, щоб вийшло схоже на кота. А потім з'ясовується, що половина ліній іде через приватні подвір'я, залізничний насип і річку.

Обрис заходить із протилежного боку. Ви не малюєте лінію руками: обираєте готовий контур, місце на карті й масштаб, а застосунок стискає цей контур до пішохідного розміру, кладе на обране місце й притягує до справжніх вулиць. Те, що ви пройдете ногами, і є малюнком.

Проєкту два тижні. Є працюючий генератор контурних маршрутів, редактор вершин і автономна збірка, перевірена на живому телефоні. Немає нічого, що можна назвати продуктом: ні магазину, ні бети, ні дати.

З чого починаю: геометрія, а не інтерфейс

Найризикованіше тут не дизайн, а питання, чи контур країни взагалі лягає на квартальну сітку так, щоб його можна було пройти ногами. Тому першою в роботу пішла геометрія.

Конвеєр вийшов із трьох кроків. Контур проєктується на карту — стискається до заданого масштабу й переноситься в обрану точку. Далі з дорожнього графа береться лише смуга вулиць уздовж контуру, бо шукати шлях по всьому місту сенсу немає. І вже в цьому коридорі маршрут прокладається відрізок за відрізком, від вершини до вершини. Контури зберігаються в трьох рівнях деталізації — від грубого впізнаваного силуету до довгої лінії з дрібними вигинами берега. Наразі конвеєр перевірено на контурі України та на тестовому районі в Ройтлінгені.

Друге рішення, яке вже не обговорюється: усе рахується офлайн. Кордони, дорожній граф і карта лежать на самому пристрої, і під час побудови маршруту застосунок не робить жодного мережевого запиту. Серверна частина в проєкті існує, але свідомо вимкнена: вона не має бути умовою того, що ви побачите маршрут. А дозвіл на фонову геолокацію прибрано зовсім — Обрис планує маршрут, а не ходить за вами слідом.

Найважче — це палець

Згенерований контур майже завжди хочеться підправити: зсунути одну вершину на квартал, щоб обійти шосе. Перераховувати весь маршрут після кожного руху пальця на телефоні неможливо — інтерфейс просто завмирає. Тому зсув вершини перебудовує лише локальне вікно навколо неї, а решта лінії лишається недоторканою.

Це працює — і це ж місце, де проєкт зараз стоїть. Вхід у режим правки на реальному телефоні поки помітно повільніший, ніж має бути, і я вимірюю причину, а не вгадую її. Друге відкрите питання — як зрозуміти, яку саме вершину ви хотіли схопити, коли поруч їх кілька: три моделі вибору стоять під перемикачем, і жодна поки не виграла.

Що заплановано далі

• Групове редагування: зсув кількох вершин одразу. Потреба виявилася не з голови, а з першого ж прогону пальцем по екрану.
• Бібліотека контурів: не лише країни, а й довільні силуети — з тим самим конвеєром масштабування й притягування до доріг.
• Збережені маршрути та експорт: локальна бібліотека обрисів із довжиною, набором висоти й віддачею треку назовні.
• Велосипедний профіль: той самий контур, прокладений під іншу швидкість і інші дозволені дороги.

Порядок не випадковий: спершу те, що ви робите пальцем щодня, потім те, що додає розмаху.

Коли

Дат не називаю. Орієнтир інший: наступна новина про Обрис вийде тоді, коли режим правки вершин перестане гальмувати на телефоні, а не на стенді. До того моменту стежити нема за чим.

Задум, з яким проєкт стартує, лишається простим: ви маєте вийти з дому й пройти лінію, а не витратити вечір на її малювання.